Світ влітку ближчає. Та, звикнувши до цього,
раптово усвідомиш, – ось вже й серпень.
Зітхнеш, - мовляв, нічого не поробиш,
зітхнеш ще раз і в небо зазирнеш,
так - ніби ненароком, без мети,
і в мить оцю - бентежну, прохолодну, -
мов шаблі лезо плазом хтось приклав,
відчуєш те, що відчували предки,
коли дивились в горню глибочінь -
вже не блакитну - синю, потойбічну,
в якій все вищає – і хмари, і птахи:
збираймось, браття, час іти на прощу.
08.08.2017
Анатолій Секретарьов
раптово усвідомиш, – ось вже й серпень.
Зітхнеш, - мовляв, нічого не поробиш,
зітхнеш ще раз і в небо зазирнеш,
так - ніби ненароком, без мети,
і в мить оцю - бентежну, прохолодну, -
мов шаблі лезо плазом хтось приклав,
відчуєш те, що відчували предки,
коли дивились в горню глибочінь -
вже не блакитну - синю, потойбічну,
в якій все вищає – і хмари, і птахи:
збираймось, браття, час іти на прощу.
08.08.2017
Анатолій Секретарьов
Комментариев нет:
Отправить комментарий