В землі під серцем ворухнулася весна...

У  білім  сні,  у  білім  сні  зимовім,
В  землі  під  серцем  ворухнулася  весна,
І  тінь  конвалій  синьоголосна
Нам  почала  весну  в  своїм  пахучім  слові.

Зеленим  голосом  сади  зовуть  зозулю,
Зелений  борщ  збігає  на    плиту.
Розплющив  очі  вітер  на  цибулю,
Картопля  дивиться  у  землю  золоту.

Початку  золотий!  Наш  провесню  повернень!
Я  думаю  передчуттям  весни,
Передчуттям  очей  щасливих  зерен.
Вони  -  це  я.  А  я  -  то  є  вони.

Вінграновський Микола 

1965