Мамо, вечір догора

 Господи…як  же  холодно на війні…

Як  у  теплу  мамину  хусточку,

Загортаюсь у музику  рідної мови…        

Мамо, вечір догора, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небесах, Даленієш, як за віями сльоза. Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася теплим леготом Задивлялася білим лебедем, Диво-казкою За віконечком, Сива ластівко, Сиве сонечко. Сад вишневий на порі, Повернулись журавлі. А мені, як до зорі, Долітати на крилі Все до тебе, як до вічної зорі. Там, де ти колись ішла, Тиха стежка зацвіла Матіолою вечоровою, Житом-долею світанковою, Диво-казкою, Юним соняхом, Сива ластівко, Сиве сонечко. Житом-долею світанковою, Диво-казкою, Юним соняхом, Сива ластівко, Сиве сонечко. Сива ластівко, Сиве сонечко.